НА ОДОМЕТРІ: 185650 МИЛЬ. ПЕРШИЙ ЗАПИС ТА ВВЕДЕННЯ ДО БОРТОВОГО ЖУРНАЛУ.УВАГА!!! БАГАТО ДРУКОВАНОГО ТЕКСТУ!!! ХТО НІАСІЛІТ, ТО ЗВИНЯЙТЕ!!! Якою мовою буде бортовий журнал?Хочу одразу перепросити людей, які б хотіли отримувати інформацію російською мовою, через те, що мій журнал буде вестися виключно українською, так як виявилося, що російською я роблю багато помилок і хочу просто банально цього уникнути. Крім того, з ідеологічних переконань я вважаю, що зараз набільш важливий момент для консолідації українського суспільства. Стояти осторонь останніх подій я не можу, тому у повсякденному житті послуговуюся виключно двома мовами – українською та англійською. У даному випадку в світлі цих обставин вважаю своїм обовʼязком писати виключно рідною мовою.
З чого все починалося?Для того, щоб дати зрозуміти читачам бортового журналу, що лягло в парадигму прийняття тих чи інших рішень, в тому числі і щодо автомобіля, я дозволю собі трошки розповісти чим я живу і як так сталося, що в сухому залишку вибір випав на Бʼюїк Роадмастер.
Яке воно те солодке і бажане життя в Америці?Для того щоб попередити всі інсенуації навколо цієї теми, хочу повідомити, що в США я перебуваю у статусі студента з 2012-го року і орієнтовно перебуватиму у ньому щонайменще до 2015-го. Основна мета, яку я переслідую тут це вивчення англійської мови, а також отримання диплома зі спеціальності ветеринарія. Після чого я планую працювати на міжнародному рівні і стати ефективною звʼязуючою ланкою між Україною та США. Яка це буде іпостась мені ще не відомо, але стовідсотково це буде повʼязано зі сферою агропромисловості так, як все своє життя я працюю в агросекторі. Життя студента сповнене як позитивних так і негативних сторін, тому приймаючи рішення полишити хорошу роботу в Україні, заради студентського статусу в США я дивився в майбутнє і на ті перспективи, які можуть мене чекати після того, як у мене на руках буде диплом міжнародного зразка та знання іноземної мови. Я завжди залишаюся оптимістом і сподіваюсь взяти долю у свої руки, а не пасивно чекати і сподіватися на результати революцій, перебудов або трансформацій нашого багатостраждального суспільства. Скажу, що спосіб життя, який я веду тут у Америці багато в чому залежить від надзвичайної сили волі, залізних нервів, постійної витримки та непоступливості характеру. Успішно досягати цілей у нашому житті можуть лише сильні і стійкі люди. Довести на міжнародному рівні, що ти дійсно спеціаліст це вартує дорого. Проте, особисто для себе я твердо обрав цю дорогу і намагаюся використати усі механізми, життєвий досвід і знання аби досягти поставленої мети і стати господарем свого життя.
Чи треба на форумі автоклубу пояснювати навіщо людині автомобіль?Це риторичне питання мабуть звучить у моєму випадку навіть гостріше тому, що в США відсутня розгалуджена система громадського транспорту і без власних коліс реально нікуди не потрапити. Автомобіль стає нормальним повсякденним супутником для дітей в Америці починаючи з 16 років. Більше року перебуваючи тут я перебивався автомобілями своїх друзів та знайомих, що накладало на мене відбиток людини, яка постійно перебуває у певному ступені залежності від зовнішніх обставин. Позбавитися цього та одночасно відчути новий рівень незалежності і свободи мені надавав можливості тільки особистий автотранспорт рішення про придбання якого я виношував кілька останніх місяців.
Як же ти пересувався, якщо в тебе немає водійського посвідчення міжнародного зразка?Для тих, то може не знає, то в мене з березня 2013 року є водійська ліцензія США класу «С» (легкові автомобілі). Якщо бажаєте дізнатися подробиці, то я пропоную прочитати
мою розповідь як я отримував права у США. Серед автомобілів на яких мені довелося поїздити в різний час є Ніссан Фронтієр, Тойота Пріус, Додж Рем, Хонда Акорд, Додж Неон, Крайслер Себрінг та інші. Відсутність власного авто дуже сильно морально на мене тисла. Тому останні місяці я розпочав пошук свого автомобіля.
Який авто обрати і де шукати, якщо маєш невеликий і обмежений бюджет?Життя студента, котрий самостійно платить значні, в очах пересічного українця, суми за навчання, а також знімає житло та харчується за свій кошт, не передбачає значної суми на купівлю автомобіля. Тому обʼєктивно більше однієї тисячі долларів я не міг собі виділити. З цього я і виходив та брав як відправну точку. Всі пошуки авто в США здійснювалися онлайн через спеціальний жовтий сайт, що називається «Крейгліст» (по типу нашого «Авторіа»). Там люди напряму, минаючи дурні процедури пропонують товари та послуги, що є дуже зручно та ефективно. В обʼєктив потрапляли всі авто, що територіально перебувають у досяжності, з ціною до однієї тисячі долларів у різному технічному стані.
Які критерії при виборі авто бралися за основу? Зважаючи на те, що автомобіль мені був потрібен лише для поїздок по надважливим справам, експлуатація його не передбачала великого навантаження та щоденного пробігу. Мій навчальний заклад, де я проводжу більшість часу знаходиться за 15 хвилин пішки від того місця де я живу. Тому зрозуміло, що на навчання я щодня не їжджу, автомобіль зберігається на внутрішній стоянці арендованого мною будинку. Максимум це раз на тиждень зʼїздити до великого міста в волмарт, або щось в цьому ключі. Також автомобіль має бути під рукою для того, щоб в будь-який момент виїхати на агропромисловий обʼєкт для оперативного вирішення питань з навчальної виробничої практики. Сільськогосподарські тварини просто у містах не живуть, вони живуть на фермах. Якщо ще не забули, то я вчуся про програмі ветеринарія. Велике значення мало відношення техніки до клімату. Я не знаю чи є тут люди, що бували у Сибіру, Казахстані чи Монголії. Але для того щоб описати ті кліматичні умови в яких я зараз живу, то кращого прикладу, як порівняння з вищезазначеними територіями не придумаєш. Іншими словами, це типово контенинтальний клімат, віддалений від великої води з дуже жарким літом та надзвичайно холодною зимою. Крім того постійні потужні поривчасті вітри. Зараз, наприклад, температура повітря вночі падає до -27-30 градусів морозу за Цельсієм. Це дуже холодно навіть для мене.
Багато автомобілів не заводяться зранку через те, що сильно промерзають повітряні колектори, сідають акумуляторні батареї та не витимує електроніка. Тому тут у штаті Вайомінг, де я живу сформувалася особлива культура великообʼємних автомобілів, траків та позашляховиків. Побачити 4-5-ти літрові Доджі Реми, Шеві Тахо, Сільверадо або Тойоти Тундри цілком природне і нормальне явище. Більшість легковиків та седанів мають обʼєми 2,5-3 літри. Нічого дивного в цьому немає, це звичайний еволюційний процес на ринку, де малообʼємні автомобілі не витримують цих кліматичних умов. Двигун повинен швидко і ефективно прогрівати салон та бути надійним та комфортним на трасі. Корків як таких тут взагалі немає, тому авто просто як у Києві у час пік тут не стоять, тому витрати пального насправді цілком прийнятні. Дороги хорошої якості, особливо хайвеї, які пусті та вільні від трафіку, що додає спокою впевненості у тому, що поспішати немає куди. Швидкісні режими поза населеними пунктами обмежено позначкою у 65 миль/годину а в населених пунктах в залежності від розташування житлової забудови 25-35-45 миль/годину. Рвати зі звітлофорів ніякої необхідності тут немає. При відсутності трафіку можна навіть повернути на перехресті наліво на червоний сигнал світлофору!
Які були претенденти на роль нового авто?За останні місяці було проінспектовано автомобілі, у більшості випадків девʼяностих років, які продавалися за тисячу долларів, зокрема: Хонду Сівік, Понтіак ГрандАм, Джип Чірокі, Мітцубісі Екліпс, БМВ 3 серії, Сатурн СЛ2, Шевроле Кавальєр, Гео Метро, Додж Неон. Всі з пробігом більше 200 тисяч миль та з різними технічними проблемами – биті кузови, перегріви двигуна, зламані водяні насоси, трансмісії та зчеплення. Від усіх було вирішено відмовитися. Особливо вбитими були Сівік та Екліпс. Так сталося, що майже взяв біле купе БМВ 3 серії, але не зійшлися, так скажемо, в ціні. Крім того, не у всіх були нормально оформлені документи, а також не зовсім адекватні власники, що також серйозно вплинуло на угоду відвернувши мене як покупця.
Як на горизонті зʼявився Бʼюїк Роадмастер?В мене є друг з яким я разом навчаюся, родом з Росії. Через дурницю, збіг обставин та відсутність життєвого досвіду він потрапив тут у значну халепу, яка загрожувала йому 50-ти роками за гратами,
що зумовило швидкий тимчасовий приїзд його батька з Росії до США на два місяці з метою допомогти йому вибратися з цього багна. В економічному сенсі цьому батьку, для того щоб вирішувати судові питання на місці з адвокатами і все таке, було вигідніше тимчасово придбати якусь машину, аніж брати таку на прокат. Зважаючи на це, наш близький спільний друг, американець, запропонував придбати Бʼюїк, так як її історія була йому досконало відома. Він розповів, що перший власник автомобіля був його рідний дід, який за щасливим збігом обставин є автомехаником, тому відповідні технічні регламентні роботи проводив завжди вчасно. Після чого автомобіль був проданий другу діда с цього ж міста, також дідку, який їздив на цьому авто по вихідних днях в магазин зкуплятися. Бачачи, що авто жодного разу не було в ДТП та було в прекрасному технічному стані, батько росіянина погодився купити її за півтори тисячі долларів і іздив періодично на ній близько одного місяця. Після вирішення всіх питань та офіційного закриття справи американським судом, росіянин з батьком швидко покинули територію США, а авто на папері продали нашому спільному другу американцю, бо реальної можливості продавати знов автомобіль через брак часу у них не було, але фактичними власниками залишалися вони. Авто стояло нікому не потрібне і я попросив їх віддати його мені за тисячу долларів. Вони погодилися. Одночасно у мене вигоріло питання з грошима. Допоміг придбати авто мій батько, дай Бог йому здоровʼя. В результаті по факту згідно з документами я виявився 5 власником, реально ж я третій хто планує довго експлуатувати автомобіль. Отже, перший власник був американець дідок автомеханік який купив це авто, другий дідок його друг, потім батько росіянина (на 1 місяць), потім мій друг американець (який не їздив на ньому, а був власником лише на папері, авто стояло в нього у дворі) і вже потім я в кінці-кінців.
В Америці діє також система КАРФАКС, яка зберігає історію всіх автомобілів, тому перевірити будь-яке авто на ДТП, або на злочинні речі за 40 доллларів доступне будь-кому зацікавленому у цих діях.
Як може авто 20-ти річної давнини бути у нормальному стані? Це цілком можливо, якщо для вас знайдеться унікальний варіант, який стався зі мною. Це простий збіг обставин, який просто склався таким чином, що я опинився в потрібному місці в потрібний час. Такі автомобілі на всесвітньовідомому онлайн ресурсі «Ебей» коштують в 4-5 разів дорожче. Для мене стало великим здивуванням і потрясінням, коли в 20-ти градусний мороз увечері 1 лютого ми з Алексом приїхали на його траку до його дому, змели сніг з Роадмастера, торкнули ключ запалювання… і авто з пару обертів завелося навіть не кашлянувши, одразу почавши заповнювати салон приємною теплотою. Відкривши капот я почув приємний, рівний та породний звук 8-ми циліндрового двигуна і зрозумів на практиці, що означає, коли машина була в нормальних руках. Більш того нова акумуляторна батарея, новісінькі шини, автоматична коробка перемикання передач, недавно змінене масло та фільтри, а також чверть баку палива остаточно вирішила питання на користь придбання цього корабля.
Як проходив процес оформлення і скільки заплачено коштів?У Вайомінгу одні з найбільш консервативних законів у США. СО-емісію не перевіряють. Для того щоб продати один одному авто треба написати «Акт Продажу» і прийти в офіс «Каунті» і його нотаріально оформити. Можна використовувати навіть туалетну бумагу. Аби був вказаний ВІН код, ПІБ покупця і продавця, дата, сума угоди між нами і підписи. Там жеж в від цієї суми вираховується податок 4% і ставиться печатка клерка шо воно нотаріально оформлене. Ми з Алексом написали шо він мені продає авто за 100 долларів замість тисячі, то я заплатив аж 4 доллари податку!
Також там роздруковують для тебе новий «Тайтл» він коштує 15 долларів. В іншому кабінеті якшо ти перший раз доведеться пройти реєстрацію і отримати номери – 120 долларів. Перед тим треба правда показати що в тебе є страховка, типу нашої автоцивілки. Мені враховуючи стаж водіння і те що в мене ДТП не було на території США вийшло в місяць по 31 доллару. Всього виходить таке: 4+15+120+31=170 долларів. Немає там ні черг, ні «ускорітєлєй», немає даже поліції, на все ми витратили близько пів години часу.
5,7 л вона ж жре як крокодил, ти що став акціонером нафтопереробного підприємства? Насправді середня витрата пального по паспорту по трасі складає 22 милі на 1 галон, якщо перерахувати це в наші метричні показникки це складає – 10,75 л/100 км. У місті витрата складає 25 миль на 1 галон, відповідно трохи більше. Я особисто вже проїхав на авто більше 50 миль і емпіричним шляхом по факту визначив, що у мене витрата пального склала – 11,5 літрів. 1 американський галон, а це 3,785 л «регулярного» бензину коштує в моєму штаті 2,89 долларів. В метричному виразі зробіть калькуляцію самі тому, що курс доллара постійно стрибає. Але однозначно можна стверджувати, що дешевше, ніж у нас. На сьогодні, хочете вірте хочете ні, але реально якщо порахувати 1 кілометр шляху мені обходиться у 13-15 центів (трохи більше однієї гривні). В джилі у мене виходило 46 копійок.
Підтвердження тут Проте тоді був курс інший. Якщо економісти тут є, то можуть при бажанні точно підбити. Насправді, грубо беручи я плачу в два рази більше ніж раніше, але ж і їжджу не так часто так що все нормально.
Та шо ти гониш! Не розказуй байки, ці монстри ненажери бензину! Я вам кажу з того, що реально є насправді у мене. Вступати в суперечку не бачу сенсу. Брехати мені резону ніякого. Всі мене в клубі знають як цілком адекватну людину.
Які ще плюси у машини окрім нової АКБ, шин та потужного двигуна 454 N.m. крутного моменту?Шкіряний салон, повноцінна запаска з такою ж новою шиною, рамна конструкція, 4-х ступенева коробка «автомат», всі електрорегулювання всього, що тільки можна, електричне налаштування надзвичайно розкішного і приємного водійського крісла у 4 площинах, додатковий підігрів лобового скла, автоматичний кліматронік, підлокітник, величезний багажний відсік, килимки в салоні, автохімія та зимовий скрібок-віник від попереднього власника, домкрат, набір інструментів, 15 радіус колес, безпрецендентна шумоізоляція, АБС, фронтальні подушки безпеки, центральний замок, можливість буксирування причепа, круїз-контроль!
Невже у 20-тирічної машини немає вад?Звичайно є. На сьогодні мені відомо про наступне. Не працює правий передній склопідіймач (що з ним я не знаю, полізу по теплу), тріснута торпеда наверху, відклеївся декоративний елемент на водійських дверцятах, трохи розійшовся шов на шкірі водійського сидіння, є пошкодження заднього лівого ліхтаря. Мені не подобається стан ременя двигуна, мабуть я його першим і зміню найближчим часом. Склоочисники не у найкращому стані, треба брати нові. Також салон треба гарно вимити та вичистити. Цим я займусь як потеплішає, бо сенсу це робити на морозі я не бачу. Як щось вилізе ще я напишу.
Чи вартує воно того?Скажу так. Зібрана у Арлінгтоні (штатТехас) жорстка безпечна рамна конструкція, надзвичайна шумоізоляція, суперенергоємна підвіска, плавність ходу, автоматична коробка, круїз-контроль, автоматичний кліматронік, комфортабельні крісла дають відчуття справжнього люксу, хоч і 20 річної давнини. Доречі гнав її 1 лютого вночі, на світло ніяких нарікань, рефракторні фари луплять будь здоров. А при старті двигуна позаду електрична антена вилазить автоматично! Оскільки я їжджу не часто, то вважаю, що насолоджуватися комфортом цього довгобазного (без малого 5,5 метрового) човна масою 2 тони, що пливе по хайвею можна дуже довго і я дуже сподіваюся, що один з найбільш вдалих і надійних двигунів в історії Дженерал Моторс мене не підведе і подарує ще багато радісних миль! Буду радий відповісти на ваші питання.